Добрива для розкриття природного потенціалу ґрунтів
Компанія «Ендюренс» спеціалізується на виробництві спеціалізованих кальцієвих добрив (меліорантів), які підвищують ефективність застосування мінеральних добрив на 30-50%, а також сприяють нормалізації кислотно-лужного балансу ґрунтів.
Наша головна мета: Допомогти аграріям покращити свої результати, відновивши природній потенціал ґрунтів та запобігти їх виснаженню.
Ми гарантуємо, що співпраця з нами, дасть Вам лише позитивні результати, адже наші головні принципи – це чесні та взаємовигідні довгострокові відносини.
Наша продукція є екологічно безпечною і направлена на довгостроковий стійкий результат. Заходи з нормалізації рівню Ph ґрунту сприяють збільшенню врожайності на 10-40% (в залежності від початкових показників кислотності та дози внесення меліоранту), а також підвищують ефективність застосування
мінеральних добрив на 30-50%.
Вапнування поліпшує агрохімічні властивості ґрунту. Науковий досвід переконує в тому, що шкідлива дія підвищеної кислотності ґрунту усувається внесенням необхідної дози вуглекислого кальцію, який не лише підвищує рН ґрунту, а й зв’язує шкідливий алюміній та марганець в малорозчинні сполуки, тобто нейтралізує шкідливу дію алюмінію і зайвий марганець, збільшує кількість обмінних основ, тим самим ґрунт збагачується кальцієм і магнієм.
Важливим наслідком вапнування є підвищення водостійкої міцності структури ґрунту, тому провапнований ґрунт краще і швидше вбирає вологу, яка в нього глибше проникає.
Вапнування кислих ґрунтів оптимізує умови живлення рослин, збільшує доступність ґрунтових макро- і мікроелементів. Воно є дуже важливим меліоративним агрозаходом. В той же час вапнування підвищує засвоєння елементів живлення з добрив. Тому, на провапнованих ґрунтах розрахункові дози мінеральних добрив слід зменшувати на 20-30%. Це забезпечує реальний економічний ефект.
Завдяки великому досвіду у переробці вапняку, нам вдалося досягти найвищої якості гранульованого вапняка, та крейди, що виражається в рівномірному та надтонкому помелу (лише 70 микрон тонина помелу!!!) та рівномірний розмір гранул. Тонина помелу на пряму впливає на швидкість результату та його ефективність, а рівномірність розмірів гранули забезпечує зручне та безперебійне внесення у грунт. Якість продукції підтверджена сертифікатами якості.
Однією з головних причин деградації ґрунтів стало виключення із системи удобрення гною та хімічних меліорантів, у цьому переконані науковці Інституту сільського господарства Полісся НААН України. Відтак, аби вести прибуткове агровиробництво на деградованих ґрунтах варто відновити їх потенціал, завдяки внесенню достатньої кількості органічної речовини, мінеральних добрив та вапнякових матеріалів.
Вапнування поліпшує агрохімічні властивості ґрунту. Науковий досвід переконує в тому, що шкідлива дія підвищеної кислотності ґрунту усувається внесенням необхідної дози вуглекислого кальцію, який не лише підвищує рН ґрунту, а й зв’язує шкідливий алюміній та марганець в малорозчинні сполуки, тобто нейтралізує шкідливу дію алюмінію і зайвий марганець, збільшує кількість обмінних основ, тим самим ґрунт збагачується кальцієм і магнієм.
Важливим наслідком вапнування є підвищення водостійкої міцності структури ґрунту, тому провапнований ґрунт краще і швидше вбирає вологу, яка в нього глибше проникає.
Низька реакція ґрунту стримує зростання сільгоспкультур, уповільнює розвиток їх кореневої системи і весняний рух соку в озимих.
Якщо ранньою весною ви можете увійти в поле, то вам слід не баритися з внесенням кальцієвих добрив. Швидкість розчинення добрив буде залежати від наявності води, тобто від погодних умов. Крім того, часовий проміжок між внесенням кальцію і азотних добрив повинен бути максимально великим.
Звичайно, найкращим часом для здійснення вапнування є післяжнивний період, адже наступні обробки ґрунту — дискування, культивація — гарантують рівномірне перемішування вапняк з верхнім шаром ґрунту. Рідше здійснюють вапнування разом із передзимовою оранкою. Але дехто практикує це також і взимку, або під час ранньовесняних робіт з підготовки ґрунту.*
Докорінним методом боротьби з надлишковою ґрунтовою кислотністю є виключно вапнування. Кислотність характеризується показником рН (актуальна або реальна кислотність за якою визначають відповідність її рослинам) та гідролітичною кислотністю (Нг), яка характеризує потенційну (приховану) здатність підкислювати ґрунтовий розчин. Ці показники використовують для встановлення необхідності у вапнуванні та його кількості.
Орієнтовну норму діючої речовини вапнуючого матеріалу можна визначити за рН у відповідності до таблиці 1.
Таблиця 1 – Орієнтовні норми СаСО3 залежно від рН для піщаних і глинисто-піщаних ґрунтів:
| Норма СаСО3 | рН сольове | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 4,0 | 4,3 | 4,6 | 4,8 | 5,0 | 5,2 | 5,5 | 5,7 | 6,0 | |
| Н, т/га | 4,0 | 3,0 | 2,5 | 2,0 | 1,5 | 1,0 | 0,8 | 0,5 | 0,3 |
Для розрахунку потреби вапнуючого матеріалу у фізичній (реальній) вазі потрібно скористатись формулою:
Д = (Нх100) : В
де, Д – фізична вага вапнуючого матеріалу, т/га; Н — норма (СаСО3) за попередньою формулою або згідно таблиці 1; В – вміст діючої речовини (СаСО3) у вапнуючому матеріалі.
Вапнування кислих ґрунтів оптимізує умови живлення рослин, збільшує доступність ґрунтових макро- і мікроелементів. Воно є дуже важливим меліоративним агрозаходом. В той же час вапнування підвищує засвоєння елементів живлення з добрив. Тому, на провапнованих ґрунтах розрахункові дози мінеральних добрив слід зменшувати на 20-30%. Це забезпечує реальний економічний ефект.
Таблиця 2 – Норми (СаСО3) для нейтралізації 100 кг добрив:
| Добрива | Норма (СаСО3) | Добрива | Норма (СаСО3) |
|---|---|---|---|
| Аміачна селітра | 0.74 | Сульфат амонію | 1.13 |
| Хлористий амоній | 1.4 | Калій хлористий | 1.1 |
| Аміачна вода | 0.4 | Калімагнезія | 1.3 |
| Карбамід | 0.83 | Калієва сірчанокислий | 1.2 |
| Чутливість культури до нестачі кальцію | Оптимальний рівень рН | Культура | Рекомендована доза, т/га | Оптимальний час для внесення |
|---|---|---|---|---|
| Дуже висока | 5,5–7,5 | кукурудза на зерно | 0,7–1,0 | від жнив до пізньої осені |
| 6,0–7,5 | пшениця | 0,7–1,0 | ||
| 6,0–7,5 | буряк цукровий та столовий | 0,7–1,0 | пізня осінь, рання весна | |
| ячмінь | 0,7–1,0 | від жнив до пізньої осені | ||
| 7,0–7,5 | капуста цвітна | 0,7–1,0 | рання весна | |
| 5,8–7,0 | ріпак | 0,5–0,6 | від жнив до пізньої осені | |
| Висока | 6,4–7,9 | цибуля | 0,4–0,6 | |
| 7,0–7,5 | капуста білокачанна | 0,5–1,0 | від жнив до пізньої осені | |
| 6,5–7,5 | морква | 0,5–1,0 | ||
| 5,2–6,0 | томати | 0,4–0,5 | ||
| 6,5–7,1 | соя | 0,4–0,7 | весна | |
| 6,0–7,0 | горох | 0,4–0,6 | від жнив до пізньої осені | |
| 6,0–6,8 | соняшник | 0,4–0,5 | ||
| 6,0–7,4 | редька олійна | 0,3–0,6 | весна | |
| Середня | 5,5–6,5 | льон | 0,2–0,3 | від жнив до пізньої осені |
| 5,0–6,5 | овес | 0,2–0,3 | пізня осінь | |
| 6,0–7,2 | огірок | 0,4–0,5 | від жнив до пізньої осені | |
| 4,5–6,0 | картопля | 0,4–0,5 | ||
| Низька | 4,0–6,5 | жито озиме | 0,2–0,3 | |
| 4,6–6,0 | люпин жовтий | 0,1–0,2 |